Звертаються знову до Вас працівники заводу ЗАТ
«Гадячсир» з великим проханням допомогти нам, бо нас взагалі за людей не
вважають, а дивляться на нас, і відносяться , як до рабів.
Майстри знущаються із нас, як самі забажають, хоч
і працюємо ми до «сьомого поту». Є у нас є такий технолог для якого люди «ніщо», якби їй дав палицю чи батіг, так вона
б із великим задоволенням усіх нас била б з усієї дурі. Вона ні їсти, ні пити
не просила б, а била б, і била б нас. Говоримо їй, : «…ми ж фізично не зможемо
усе це якісно зробити»,- а вона у
відповідь - : «Хоч ви і поздихайте тут… Упадеш - падай!!!»
Також старший майстер, замість норми, які ледь виконують
сім чоловік, «накидає» на п’ятьох чоловік, і не дай Бог йому перчити, то це
буде щось страшне, не радий будеш, що і на світ Божий народився.
Ось так і терплять люди знущання своїх начальників
та їх ближніх, які наче ті собачки, все вислуховують між робочими, а потім
докладають не без своїх доповнень начальству. Начальство ковтнувши брехню,
обов’язково прийме до нас свої міри.
Вже немає сили терпіти. Чому так безсовісно ведуть
себе по відношенню до людей, і Бога не бояться? Куди дивиться вищестояще керівництво,
чому не цікавиться життям своєї робочої сили із перших вуст?
Звиняйте прізвища свого не ставлю, бо звільнять.
|