При одруженні молода родина  Віктора  і Євгенії  за згодою з матір’ю Віктора оселилися в трикімнатній квартирі матері. Мати  хлопця Тетяна  стала жити в синовій однокімнатній квартирі.   Через 5 років  вона  запропонувала обмінятися  житлом. Перед святом Миколая Тетяна Георгіївна  вирішила переїхати в трикімнатну на другий поверх, а молоді разом з трирічною онукою  Іринкою –  до однокімнатної на дев’ятий. Обидві квартири знаходяться в Полтаві на вулиці 23 вересня в будинках за номерами 17  і 23.  Будівлі  розташовані навпроти, з вікон одного видно інший.  Віктор і Євгенія   переїздом  могли займатися   тільки після 8 вечора, бо вдень працюють. Та ще й  Віктор травмував пальця і через набряк руки не зміг перенести великі речі. Тетяна Георгіївна заспокоїла  сина, що їх вони  зможуть забрати, коли буде час.  В квартирі залишились  пральна та швейна  машини, дитячі іграшки. – Дзвонить мені дочка, - каже  пенсіонерка з  Гадяча  Ірина Хвильова, мати Євгенії.  Обурюється, що подзвонила свекруха і каже, що виносить пральну машинку на вулицю і залишає під вікнами девятиповерховки, а чоловік вдома буде аж надвечір.  Я свасі дзвоню на стаціонарний, щоб зачекала і не виносила, а дочці кричу в мобільний, дивись, чи хоч де та машинка. А вона мені відповідає, що  стіралки  вже нема.

  В машинці були комплекти нещодавно купленої  постільної  білизни,  дитячі речі. Все  обладнання  для підключення знаходилось з машинці.

Пральну машинку – автомат купила мати нареченої на весілля молодих. Заплатила тоді  2040 гривен.  – Я так берегла її, каже Євгенія. Знала ж бо, як мама з пенсії збирала ті копійки, щоб купити її. Це який урон для сім’ї.   

В великих містах, коли купують нові моделі,    непотрібні холодильники,  меблі, газові плити виставляють  поруч з під’їздом.  Їх тоді забирають ті, кому вони ще потрібні. Мабуть і в цьому випадку хтось вирішив, що пральна машинка не потрібна господарям. Правда, вирішили це дуже швидко.