Хотілося почати статтю зі слів, ось натрапив у газеті на статтю Миколи Наріжного. Та насправді не натрапив, а просто чекав на цей бездумний опис ветерана та учасника бойових дій. Мій знайомий говорить, що зараз залишилися лише ветеринари, а справжні ветерана загинули на полях бойових дій. Та ця розповідь не про те.

Найбільше коробить від слів шановного ветерана, що він сарянин і далі по тексту. Так ось його заперечення голодомору, навіює на гнітючі думки. Як же так можна?! Людина народилася в Сарах і не бачила страшних речей, що коїлися навкруги. Та, можливо, ви не бачили і війни, а сиділи в забезпечених тилах і спокійно пили чай з цукром. Тому і маєте зараз можливість так вільно розмірковувати щодо голодомору. Може ваша родина не мала проблем з їжею і до вашої хати не заходила радянська наволоч з багнетами і не витягували з вашої хати все їстівне. І вас так радо оминули жахіття того страшного, що коїлося в країні в 1932-1933 роках. Ось ваша цитата: «Був голод – великий голод через дворічну поспіль засуху, яка охопила не лише Україну, а й більшість областей Росії…Звичайно, чимало доклали рук в цій трагедії і доморощені «активісти», які, дорвалися до владних повноважень, творили над своїми ж односельцями свавільне збиткування, відбираючи силоміць в останніх рештки продуктів та іншого збіжжя. І все це та ж трагічна сторінка нашої історії, про яку неможливо забути».

Та от шановний ветеране видно що радянська влада прочистила вам мізки до самих до окраїн і ви плутаєтеся в своїх думках. Як же можна під час не врожаю забирате те, чого не існує. Може поясните тим, хто цього не розуміє. Тобто, ви стверджуєте, що не вродив урожай, люди нічого не зібрали (тобто у них в сараї нічого немає) і тут прийшли активісти і забрали харчі. Які харчі?! Звідки вони взялися. Такого алогічного мислення я вже давно не бачив. Я не буду захищати пані Кучеренко від ваших нападків, вважаю це за зайве, вона і так дала вам гідну відповідь. Та я візьмусь розтлумачувати вам страшні речі саме голодомору, а не вами придуманого доморощеного голоду. Якщо вам не важко, то ви б могли поцікавитися страшною трагедією села Лютенька. І ви б могли дізнатися проте, що це село було занесено на чорну дошку. А чому воно було туди занесено?!. Від того, що в селян не вродив урожай?! Та ні, не від цього. А від  того що лютенчани не хотіли вливатися в «дружню» родину колгоспників. Ось за це свободолюбство село і було фактично знищене.

Офіційні дані

6 декабря 1932 года постановлением Правительства Украины за «злостное невыполнение плана хлебозаготовок» среди шести сел Украины Лютеньку было занесено на республиканскую черную доску. В селе закрыли школы, мельницы, маслодельни, магазины, продукты из которых были вывезены в Гадяч, запретили выезд жителей из села, руководители которого были отданы под суд и осуждены к расстрелу. В Лютеньку прибыла буксирная бригада из 300 человек из Киева, Харькова, Гадяча, которая приступила к массовому исключению продуктов у населения, которое уже страдало от голода. За самыми скромными подсчетами от голодомора в Лютеньке погибли свыше 2 тыс. человек.

А за вашими розповідями виходить, що селяни наче собаки виздихали просто від страшненького дворічного неврожаю. Сором, просто сором, що такі люди, як ви, які їдять український хліб, дихають українським повітрям на старості літ власними руками знищують українську історію. Я впевнений що у вас вдома на столі з одного боку лежить газета «комуніст», а з іншого програмка В.Ф. Януковича про поліпшення життя уже сьогодні. Та напевно ви цього поліпшення і так і не дочекаєтеся. І через кілька років будете так же дотепно проклинати цю владу, як проклинаєте помаранчеву.

Краще займетеся вихованням своїх онуків та правнуків, аніж займаєтеся не потрібним писацтвом і читайте книги, а не програмні виступи депутатів. До неї Україна вже ніколи не повернеться.