В родині Павленків, що проживає у місті Гадячі 10 дітей. Мешкають вони в так названому «Болгарському будинку» на 4 поверсі. Влітку родина відпочиває неподалік від своєї квартири у приватному будинку: «Це наша дача»- каже господиня Альбіна Іванівна. Там же перебував  і десятирічний Павлик, що збирався разом із старшим братом їхати на відпочинок до моря. Вже й валізи були зібрані.  У цей час, листоноша принесла листа, який був адресований доньці. Мати й попросила Павлика віднести його старшій сестричці, що на той час була у квартирі. Хлопчик хутко сів на велосипед і з радістю поїхав відвозити листа. Не встиг хлопчик поставити у під’їзді свого велосипеда, як тут, зненацька, на нього напав мешканець цього ж будинку, що проживав на п’ятому поверсі, Чуприна Сергій. Сергію - 24 роки, неодружений, психічно хворий здоровань. Без, будь-яких, пояснень та коментарів, він,  різко, витягнув свого схованого ножа і, на одному диханні,  різко  наніс хлопчикові  два ножових поранення. Один біля серця і наступний біля шиї, що ледь не зачепило щитовидну залозу. До смерті налякана, закривавлена дитина, в стадії ефекту, ледь добігла до матусі. Побачивши свою понівечену дитину, батьки швидко викликали «швидку допомогу» та міліцію. Лікарі не довго думаючи дитину повезли до Полавської дитячої лікарні. Дякуючи лікарям та Богу, дитину врятовано.

На сьогодні, дитина, час-від-час,  то у голос, то про себе - говорить «…я більше ніколи в той будинок не піду». Родина нападника, як не дивно, не пропонувала ніякої, ані моральної підтримки, ані фінансової допомоги. Мати постраждалої дитини, не дуже хотіла розголосу цього випадку. Погодилася лише після того, коли їй пояснили, що це допоможе врятувати наступну жертву психічнохворих людей. Адже вулицями міста ходить ще одна «бомба сповільненої дії». Це, всіма відомий, психічно хворий Борис. Зараз, мати вже не в змозі контролювати його поведінку, Борис виріс. Він став агресивним. Заради забавки, чоловіки пригощають Бориса спиртними напоями. Він став кидатися на людей. Багато хто із гадячан спостерігав, як він милого року, граючись, топив дітей у Пслі. Цього року, поведінка не змінилася. До речі, із рук таких психічно хворих здорованів,  вирватися, нажаль, не реально, бо як правило, вони фізично занадто добре розвинуті. На весні, було засідання міського «круглого столу», де піднімалося питання про поведінку хворого. На сьогодні, дуже багато скарг від мешканців міста, але Борис, без будь яких проблем, продовжує бродити вулицями нашого міста й досі. Відверто кажучи, кожного разу виникає думка, чим це закінчиться і хто буде за це нести відповідальність? Це питання скоріше за все до нашої мерії…

Наталя Бондар

Ірма Крат