За своє не надто довге життя мені довелося бачити чимало як Людей з великої літери, так і негідників. Тож, пане Миколо, повірте, одним менше, одним більше – вже ролі не грає. Мені важлива повага тих, хто є моральним авторитетом у суспільстві. А ви до них, на жаль, не належите. Шкода лише того часу, який витрачаю на написання цієї відповіді вам, бо до як до журналістки-правозахисника до мене звертається стільки людей за допомогою, що не вистачає 24-х годин у добі.

Моя стаття, яку ви намагаєтеся спростувати, була опублікована у всеукраїнській газеті «Дзеркало тижня», обласній «Полтавській думці» та гадяцькій районній «Свобода слова». 

. Коли людина не здатна аргументувати свою інакшу позицію доказами, вона тривіально опускається до образ і навішування ярликів, перекручень і підтасовок. Що й зробили ви, пане Миколо..

Кілька разів перечитала ваш допис, і так і не «в’їхала», як каже молодь, а що ж саме ви у моїй статті заперечуєте. Ось цитую вас: «Звичайно, чимало доклали рук в цій трагедії і доморощені «активісти», які дорвалися до владних повноважень, творили над своїми ж односельцями свавільне збиткування, відбираючи силоміть в останніх рештки продуктів та іншого збіжжя». Так і я ж про те ж самісіньке писала. Тож, виходить, що ви поділяєте мою точку зору! То навіщо ж тоді город городити й писати спростування?!

Ще ви пишете: «Що недоречно в тому, що обласний міліціцейський керівник, без сумніву маючи надзвичайну зайнятість, знайшов можливість відвідати славне історичне село». Я цілу статтю присвятила роз’ясненню того, в чому ж недоречність присутності головного міліціонера області на урочистостях з нагоди відкриття пам’ятника чекістам у Веприку, а ви цього так і не зрозуміли. Це називається: «Приїхали». Тож я бачу, що дискутувати з вами все одно, що мило їсти.

На якій підставі, пане Миколо, ви пишете, що я (цитую) «поставила за мету охаяти і дискредитувати в першу чергу начальника обласного ГУВС Олександра Рудяка». Ви що, екстрасенс і читаєте думки на відстані?! То в такому випадку давайте оголошення в газету й практикуйте як ясновидець або беріть участь у програмі «Битва екстрасенсів». Якщо хочете знати, то я ставила за мету застерегти О.Рудяка як ще відносно молоду людину й керівника від подібних «проколів» у майбутньому. Й моя конструктивна критика пішла йому на користь, бо він зробив виволочку своїм підлеглим, які його підставили з поїзкою у Веприк, і надалі він зважуватиме, де йому бути доречно, а де – ні, бо присутність начальника міліцейського главка -  це вже політична подія. 

Ні з того, ні з сього ви звинувачуєте мене  в тому, що (цитую) «книга відомого історика-ентузіаста О.Кривка є справжнім надбанням. І судити інакше про це можуть лише нікчемні борзописці!». Ну це ви вже зовсім махлюєте, бо я у своїй статті й словом про книгу О.Кривка не згадувала, бо її не читала і рецензію на неї не писала. Я з ним розмовляла по телефону й процитувала думку іншого історика-краєзнавця з Полтави Олексія Пукача, котрий багато років працює в архіві СБУ і не погоджується в О.Кривком. Що ж  ви так неуважно читаєте? А ви, до речі, в яких архівах працюєтете?

У мене навіть виникло до вас запитання: а ви часом у радянські часи не були доносчиком НКВД/КДБ? Бо скільки по тих брехливих сексотських доносах невинних людей загинуло!

А щоб не сумніватися у статистичних даних (зокрема, стосовно зростання кількості злочинів) варто користуватися перевіреними джерелами інформації, як це робимо ми, професійні журналісти.

Взагалі мені вас шкода, бо з усього видно, що ви у своєму розвитку зупинилися ще десь на етапі недорозвинутого соціалізму; вам любий тоталітаризм, де панувало єдиномисліє (одна думка моя, а інша – неправильна). Вам муляє, що за останні 20-25 років суспільство дізналося стільки про жахіття радянської системи, що змінило погляд на чимало сторінок історії. І чи не боїтеся сісти в тюрму на старості років за заперечення голодомору в Україні?

Щодо образ, які ви дозволили на мою адресу, то бог вам суддя. Мене тішить те, що скільки б усіляких наріжних не пінилися жовчю, гіршою я не стану. А щодо слова «борзописець», то перш ніж його використовувати, загляньте у Великий тлумачний словник української мови. Воно означає «плодовитий, але поганий письменник, журналіст». То воно швидше вам підходить. А який з мене вийшов журналіст, почасти свідчать мій творчий шлях і ті нагороди, якими я відзначена на обласному й всеукраїнському рівнях.

А ще вам раджу найняти репетитора, щоб підучити рідну мову хоча б до рівня учня 6-го класу. Адже по-українськи правильно не «любі», а «будь-які». Та й у буремних часів нащадків не буває, нащадки бувають тільки у людей…

                                                                    Людмила Кучеренко,

                                      президент Полтавського обласного медіа-клубу

Коротка біографічна довідка

                Людмила Кучеренко, журналістка-правозахисник. Закінчила факультет журналістики Київського держуніверситету та Українську національну академію державного управління, магістр державного управління. У різні роки працювала редактором Полтавського обласного радіо, кореспондентом газети «Комсомолець Полтавщини»/«Молода громада», власним кореспонденом Української служби Радіо Свобода, газет «Свобода», «Дзеркало тижня»; шеф-редактор газети «Новий день». 15-й рік очолює громадську правозахисну організацію Полтавський обласний медіа-клуб. Лауреат обласної премії за журналістську мужність ім.Вадима Бойка та всеукраїнської правозахисної премії ім.Валерія Марченка, дипломант Національного конкурсу на кращі журналістські розслідування та авторські публікації з протидії корупції, дипломант (гран-прі) Першого всеукраїнського конкурсу „Люди і влада: хто кому служить?”, дипломант Першого та Другого всеукраїнських конкурсів "Медіа про медіа" в номінації "За журналістську солідарність".