Мабуть не дарма в народі говорять, що спочатку потрібно вибирати сусіда, а не хату. І це дійсно так, бо коли сусіди один одного недолюблюють, життя перетворюється на справжнє пекло.

Прийшла і розповіла до редакції про своє пекло, яке  тягнися вже більше п’яти років жителька міста Гадяча Горпинко Валентина Володимирівна. Почалося все нібито через земельну ділянку яку вона приватизувала. Може б  вона ніколи на люди цього конфлікту й не винесла, та коли у 4 години, як вона говорить,  сусіди закидали її двір протухлими яйцями  – терпець увірвався. Приїхавши на місце події разом із працівниками міліції, з’ясувати хто саме це зробив так і не вдалося, бо підозра лягає на сусідів по обидва боки.

Ну що тут скажеш. Відразу коли пишу, аналізую саму себе, і думаю про своїх сусідів. Якщо прочитати всі мої публікації, то можна сказати, що я із жодним сусідом не вживуся. Насправді ж, проживаю я у багатоповерхівці, і сусіди в прямому смислі цього слова «жити без мене не можуть». Завжди чекають мене з роботи на лавці біля під’їзду щоб погомоніти, приходять навіть із інших під’їздів. Сусіди на площадці можуть навіть без грюкання у двері зайти до мене у квартиру і розказати про свої болячки. Один до одного ходимо просити то цибулинку то картоплинку. Ділимося приготованими стравами. Після перегляду Гадяцького телебачення, виходимо на площадку поділитися враженнями. Проживала і у Лохвиці, була головою прибудинкового комітету і все було ж аналогічно.  Там де знаходиться моя редакція знаходяться по обидві боки оптові бази, а це Сізьона Юрія, родини Сербіних та тітка Маша власниця маленького продуктового магазину. Працюємо та живемо душа в душу. Намагаємося один одному допомагати, ніколи не конфліктуємо. Хто не встиг дома поїсти, їмо у того в кого є. Постійно зайняті роботою, якщо є проблема переймаємося нею разом.

Моя тітка проживає у Краматорські у приватному будинку і лише у неї до кожного сусіда замість двохметрового паркану калитка.

В даній же ситуації що склалася у родини Горпинків -  не знаю, що й сказати. Можливо я просто ніколи не стикалася із такою проблемою. Знаю лише одне, що так жити не можна, бо сусід на мій погляд, це також, невимушений, частковий член кожної родини з яким ворогувати не годиться.

Маю надію, що прочитавши цю статтю усім сусідам захочеться  жити так, як живу я із своїми сусідами, і переступивши через своє «Я» вони переглянуть своє ставлення одне до одного. Дуже на це сподіваюся. !!!

Ірма Крат