Тринадцятого у п’ятницю на 13 годину в тринадцятий кабінет до Полтавської зали суду Каталог статей - Офіційний сайт газети «Свобода Слова» місто Гадяч, Полтавщина. Гадяч - 2010
Свобода Слова

Каталог статей
Форма входу

Категорії розділу
Основні статті
Чутки міста та району
Листи до редакції
Кримінал
Народжуваність
Пейджепінг

Міні-чат
 
200


Праздники сегодня

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, Відвідувач · RSS 06.12.2016, 12.11.03

Головна » Статті » Основні статті

Тринадцятого у п’ятницю на 13 годину в тринадцятий кабінет до Полтавської зали суду

Днями до редакції газети «Свобода слова» (м. Гадяч) приїздила із міста Полтави молода родина, яка не знайшовши правди в суді з останньою надією звертається до журналістського захисту.

-         « Ми обійшли усі інстанції, але у Полтаві перед нами усі двері зачинені. Нам сказали, щоб їхали у Гадяч і шукали журналістку Ірму Крат, це єдина людина, яка вам допоможе» -

Зайшовши до редакції, так  прокоментував свій далекий приїзд батько молодої, беззахисної родини.


Тож, що привело людей за 120 кілометрів до головного офісу газети «Свобода слова»? 8 квітня 2011 року молода дружина  Михайла  Ушакова Лія Немсадзе забравши свою 3,5 – річну доньку із дитячого садочку, спокійно поверталася додому. Дійшовши до головної дороги із одностороннім рухом по вул. Шевченка, 13-а, Лія уважно подивилася на приїжджу частину. Дочекавшись доки траса буде вільною від транспорту - почала із дитиною переходити дорогу. Зробивши один крок, молоду матір та її дитину наче щось вдарило блискавкою в голову – їх збив автомобіль, що  різко здав назад. який до цього маневру, стояв припаркований біля узбіччя. Маленьку дитину автівка щосили вдарила в голову та повалила разом із матір’ю із ніг на асфальт. До смерті налякана мати за життя дитини, різко висмикнула своє чадо з під коліс автомобіля, і в стані афекту, від великого переживання, почала несамовито плакати і кричати. Як пояснює Лія, водій автівки навіть не вийшов подивитися на те, що він накоїв, а його син – (пасажир переднього сидіння) вийшов, подивися, «облив»  постраждалих матюччям, і  незважаючи на стогін дитини та плач матері, не подумав про першу медичну допомогу, а скоріше за все подумав про те, чи запам’ятає  вона номерний знак їхньої автівки ?– різко сів у автомобіль.   Після цього, водій авто Toyota Corolla BI 7767 AE разом із пасажиром, залишивши постраждалих напризволяще, швидко зник із місця події.  Розгублена матір схопивши дитину на руки, не розуміючи, що їй робити, і куди бігти, бо дитина постійно плакала та блювала – пошкутильгала додому.  Зайшовши до власного помешкання Лія швидко викликала  «швидку допомогу», про те, що вона також отримала значні тілесні ушкодженні Лія на той час не звертала уваги ще днів  з двадцять, для неї саме головне - це здоров’я  маленької крихітки, яка не переставала плакати від невгамовного болю.  

Працівники швидкої, відразу госпіталізували матір разом із дитиною. Та ніч була тяжкою,  як для матері, так і для лікарів. Потрібно було своєчасно зорієнтуватися і встановити вірний діагноз, щоб не сталося непоправимого. Працівниками лікарні  було виявлено закриту черепно-мозкову травму та струс мозку. Після проведених аналізів, результати показали, що відтепер немовля постійно турбує  посттравматичний підвищений внутрішньочерепний тиск!

Працівник ДАІ м. Полтави, дізнавач Ніколенко В., прибув за викликом швидкої десь хвилин за 20. Лія розповіла що сталося, назвавши номер автівки, яка їх збила, колір та модель. Та за деякий час її повідомили, що такого авто не існує??! Лія не погодилася із правоохоронцем і сказала, що все зробить для того, щоб цього негідника знайшли . Працівник ДАІ запам’ятав ці слова, і мабуть саме через це, на 3-й день після ДТП, винуватець автопригоди Анатолій Васильович Мітяєв, сам зателефонував Лії на мобільний та запропонував зустрітися для того, щоб залагодити інцендент грішми. Під час телефонної розмови він жалібно пояснював, що був у стані афекту, що його дружина інвалід, що у нього хворе серце, і що він й сам не знає, чому втік із місця пригоди. (є диктофонний запис цієї розмови). Номер мобільного телефону Лії мав лише дізнавач ДАІ м. Полтави Ніколенко В., це той самий співробітник патрульної служби з якої  повідомили про те, що такої автівки не існує у природі.  Тобто, судячи із наступних кроків, нікому не важко здогадатися, кому поклали у кишеню хабара!?

Скажу відразу, постраждала мати етнічна грузинка із дуже порядної родини, знає досконало три іноземні мови, наразі знаходиться у декретній відпустці, чоловік із бідної родини, тому всі були впевнені, що ця сім”я абсолютно, і однозначно беззахисна, а без грошей, як писала Л. Українка «Чужіша всіх чужих».

Згодом, до лікарні прийшов сам водій автівки разом із своєю дружиною-інвалідом, (зазвичай інвалідів беруть для того щоб розжалобити молоду матір) і запропонував Лії взяти 5000 гривень, саме в таку суму було оцінене здоров’я матері і дитини. Також він додав, що ще б учора він дав 10 тисяч гривень, але дізнавшись, що родина так цього не облишить – довів до відома, що вже витратив 5000 гривень на адвоката. Лія пригадавши те, як її,  і її маленьку дитинку облаяли, а потім покинули на дорозі  - категорично відмовилася від брудних грошей.

Відразу після цієї відмови, вже наступного дня 14 квітня 2011 року, лікарями, дитину було переведено із хірургічного відділення до пуль монологічного відділення, а це говорить про те, що хтось замітав сліди, і документально хотів довести, що дитина знаходилась довгий час на лікуванні не через закриту черепно-мозкову травму та струс мозку, а через звичайне гостре захворювання гаймориту та отиту. Не зважаючи на різкі періодичні головні болі та блювоту – 20 квітня 2011 року немовля взагалі виписали із лікарні, як повністю здорову дитину. Хоча, якщо заглянути до документів то, ще 19 квітня 2011 року лікар повторно, документально підтвердив діагноз «закрита черепно-мозкова травма» та гостре захворювання мало не усіх органів. Виникає питання, чому ж тоді виписали дитину відразу через добу, коли такі страшні, документально підтверджені діагнози?, і хто саме поклав у кишеню черговий хабар, ігноруючи найсвятіше у нашому житті – здоров’я дитини???!

Також хочеться внести ще одну ясність у цій історії: через декілька днів після госпіталізації, до Лії у лікарню приходив знову ж таки той самий працівник ДАІ пан Ніколенко, і з великим «співчуттям» та «болем у очах», переконував матір взяти запропоновані гроші, бо начебто то дуже впливова родина, а горе-водій «…не останній чоловік, у нашому місті… ».

Коли дитину не захотіла доліковувати жодна лікарня, Лія самотужки продовжувала ставити маленьку Маргаритку на ноги. Через декілька днів, після офіційної виписки, жінка пішла до судово-медичного експерта разом із дитиною на огляд для отримання відповідного заключення. Але й тут пан Ніколенко встиг попрацювати, судово-медичний експерт Наталя Малик заглянувши в документи із посмішкою відповіла, «  Судово-медична експертиза вашої дитини вже давно зроблена! Її зробив працівник ДАІ Ніколенко». Лія не знала, що й сказати у відповідь впевненій у собі жінці. Взявши до  рук судово-медичне обстеження, вона не зовсім розуміла, що відбувається.  Читає : (зміст коротко) -  « Загальний стан дитини задовільний. Шкіра та видимі слизові блідо-рожеві. Свідомість ясна, зіниці рівні, фото реакція збережена. Очні щілини рівні, обличчя симетричне. Язик посередині лінії. ЧДР 32 за хв.. Пульс 104 в хв… АТ 105/60 мм.рт.ст. При пальпації живіт м’який б/б. Дитина при свідомості , контактно доступна. В позі Ромберга стійка. Зіниці рівні. На запитання відповідає адекватно. Матір скарг не виказує». - Лія запитала у судмедексперта  -  «А як ви взагалі, могли зробити обстеження дитини, якщо ми ще у вас ніколи у житті  на обстеженні не були?» - на що лікар Наталя Малик  зсунувши брова, невпевнено, але доволі  гонористо відповіла : «А ми можемо із без вашої дитини провести обстеження ! Документи на обстеження приніс працівник ДАІ Ніколенко. Заплатіть гроші в касу, і отримайте документ!» Не ставши сперечатися, молода матір підігнула плечі, заплатила гроші в касу та забрала документ.

Але і цей випадок був не останню краплею. Що ж відбувається далі?

Родина постраждалих звернулася до суду. Про те, коли має відбутися суд Лію ніхто не повідомив, та за іронією, мабуть, долі, випадкові знайомі підказали, що суд має відбутися 13 в п’ятницю  об тринадцятій годині в тринадцятому кабінеті. Вчасно з’явившись до суду, об 13.00 Лія попередила помічниць судді про те,  що вона все ж таки  з’явилася на розгляд справи. Її попросили зачекати під кабінетом. Через пів години Лія знову зайшла до приймальні, і запитала, коли ж почнуть слухати справу, адже пройшло вже, як пів години, та й обвинуваченого ніде не видно? На що їй відповіли, що суд розпочався об 13.00, і вже давно й закінчився. Також додали, що водія автівки визнали – не винним.  Оце вже мабуть і було останньою краплею. Розхвилювавшись Лія почала дзвонити до чоловіка і питати, що їй робити? і куди йти далі, якщо вже немає й до кого??? Чоловік Лії Михайло Ушаков сказав терміново писати скаргу на суд. Сівши на підвіконня, молода матір почала писати скаргу, це відразу помітили зрячі працівники суду, і швиденько за принципом візантійства запросили Лію до судді в кабінет, де суддя сказав, що його працівники помилилися, а суд просто перенесено на 17 квітня 2011 року. - Ну, що тут скажеш, не репортаж, а ціле кіно (Автор)

Так і сталося, в зазначений день розпочався суд. Під час судового засідання у матері складалося враження, що це не її із маленькою дитинкою збив водій, а її дитина пошкодила їм автівку. Вислухавши обидві сторони, Феміда правосуддя із зав’язаними очима винесла вирок – Мітяєв не винний. Беру до рук вирок суду і  читаю за якою ж статтею суддя так «ревно» намагався засудити підсудного (Автор ). Виявляється, що винуватця ДТП судили за статтею 124 КУпАН, яка абсолютно немає ніякого відношення до цієї справи і трактується як «  Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних  переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що тягне за собою накладення штрафу  від  двадцяти  до  двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести  місяців до одного року».

Тобто, вивчаючи вирок Октябрського районного  суду м. Полтави ,   все це вищевикладене наштовхує мене на думку, що суддя Савченко А.Г. свідомо, прирівнює дитину до металобрухту, чи то до якоїсь бордюри? А взагалі, коли дочитала вирок, то особисто у мене, як у автора статті виникло питання: скільки коштують подібні сфабриковані вироки? Якщо суддя буде дивлячись мені у очі говорити, що вирок не сфабрикований(!!!), то тоді кому із нас потрібна психіатрична допомога?

Як на мій погляд, і не лише на мій, а й ці твердження документально підтвердив народний депутат України Юрій Кармазін.  Мітяєва повинні були судити саме за статтею 135/1 ККУ « Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, - карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.»  Також повинні б були застосувати і ось цю статтю ККУ 136/1/2 « Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження, - караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.», а також «Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам - караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Розбираючись по справі, щоб матеріал набув об’єктивного характеру – телефоную 
спочатку до пасажира автівки сина пана Мітяєва (цитую скорочено нашу розмову )
-         Доброго дня, я звісно вибачаюся, вас турбує журналістка Ірма Крат, це 
ви Анатолій Васильович Мітяєв?
-         Нет, это мой отец. По какому вопросу ви вообще звоните???  
-         По питанню ДТП, яке сталося 8 квітня 2011 року, було збито маленьку дитинку,
 мені потрібна об’єктивна інформації.
-         Ви вообще на суде были, Вы хоть знаете  что мы его виграли,
 и
еще за клевету будим судится. Не лезьте сюда я вам сказал,
а то
и вы под раздачу попадете
-         Ви мені погрожуєте?
-         Я вам сказал!!! Вы с моим отцом, по этому поводу, разговаривать не бу-де-те,
 я вам за
-пре-ща-ю. Если я так сказал, значит так оно и будет. И вообще кто
вам дал номер моего телефона?
!! Вы даже не имеете права мне звонить!!!
-         Я звісно вибачаюсь, але яке ж тоді, вам, мав право давати особистий номер
 телефону постраждалих  працівник ДАІ??? І чому ви маєте право до них
телефонувати, а ми до вас ні?
-         Я не хочу с вами разговаривать. До-сви-да-ни-я!
 
Після цієї розмови, я дізналась номер телефону водія автомобіля Анатолія Мітяєва
 і зателефонувала до нього. Розмова була короткою, чого й слідувало очікувати:
 
-         Доброго дня, Анатоліє Васильовичу, вас турбує журналістка Ірма Крат, у мене 
є до вас декілька запитань стосовно ДТП, яке сталося 8 квітня 2011 року...
-         Єсть справедливий суд, какой разберется в объективности  и справедливости всего этого. 
-         Ви, я так розуміє коментувати цю подію відмовляється?
-         А зачем?!Мы суд выиграли. Досвидания. 
 
Судячи із цих двох розмов, можна зробити висновок, що гроші, а також 
«не остання людина у нашому місті»
може вирішити все. Більше того, вигравши «справедливий»
 суд , родина Мітяїв ( щоб, скоріше за все, повернути свої витрачені кошти на адвоката і т. д. ),
 збирається подати на Лію до суду за наклеп. - І це так,- на всяк випадок, щоб, мабуть,
етнічна грузинка знала, що в нашій державі, поб’ють, зіб’ють, переламають ребра,виграють
 на свою користь суд, примусять заплатити за моральну шкоду, а якщо дуже будеш заглядати
 до Кримінального кодексу, і ткнути у книжку носом суддю то й взагалі посадять.
Ірма Крат «Свобода слова»
 
 P.S «Після того, як цю статтю Ірма Крат оприлюднила на двох Полтавських обласних сайтах 
«Полтавщина» та «Новини Полтавщини»,  головний міліціонер Полтавської області Олександр
Рудяк взяв розгляд цієї справи під свій особистий контроль. 27 червня дякуючи журналістці,
  відбудеться повторний суд, який перегляне правильність винесеного вироку щодо без невинності
 пана Мітяєва. Також, щодо цієї автопригоди, на публікацію в Інтернеті також оперативно
відреагував права рука Олександра Рудяка начальник відділу зв’язків із громадськістю ГУМВС
  у Полтавській області  Юрій Сулаєв, особисто ним були зібрані всі матеріали по цій справі
 та зроблено низку зауважень працівникам патрульної служби, також він пообіцяв особисто
журналістці, що працівник ДАІ буде покараний у першу чергу, далі слово за суддею …» (далі буде)
Категорія: Основні статті | Додав: AdminoV (25.06.2011)
Переглядів: 1878
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]


Экспресс аудит  2010-2016 рік.