Стихійне лихо, яке не передбачалося за жодним прогнозом, запам’ятається гадячанам на довго. 28 липня, десь о 20.00 почався сильний вітер, а разом із ним і нестихаючий дощ. За декілька хвилин, вітер встиг накоїти дуже багато лиха. Спільним рішення, працівники нашої газети, вирішили швидко об’їхати усе місто, щоб у телефонному режимі  повідомляти працівників усіх рятувальних служб про те, де в першу чергу потрібно ліквідувати проблему. На щастя,  на самому початку стихії, працівники електростанції зробили дуже добру справу, вони швидко зорієнтувалися, і знеструмили усе місто. Це в першу чергу допомогло уникнути багатьох пожеж та нещасних випадків. По вулиці Драгоманова, майже, через кожні 50 метрів, лежали обірвані високовольтні дроти та зламані дерева. Так ж ситуація і на початку об’їзної дороги.

Після того, як буря вщухла, на деяких вулицях, на нескінченні телефонні прохання, а то, навіть, і вимагання, було увімкнуто світло. В результаті цих невдоволених прохань, було увімкнено світло і по вулиці Драгоманова.  Об’їжджаючи місто по другому колу, ми побачили, що на вищезгаданій вулиці (на той час з невідомих для нас причин) чомусь увімкнули світло, тому терміново зателефонували до працівників електростанції, і його задля безпеки громадян відразу вимкнули аж до самого ранку.  Заїхавши на територію центрального рину, ми побачили, як при замиканні, в самій щитовій, почали рясним градом сипатися  іскри, та на щастя, через хвилину - все вщухло. Повартували біля тієї ділянки хвилин п’ять, повідомили про це начальника пожежної безпеки, і поїхали далі. Через декілька хвилин пан Губський повідомив про те, що в будинку по вулиці  Тельмана, 20-б, горить підвал. Злякані жителі, швидко покинули свої квартири, а пожежники надівши маски, за 30 хвилин ліквідували пожежу.

Перед тим, як молоді хлопці заходили до підвалу  рятувати їхні помешкання, я декілька разів перепитала у присутніх, чи ніхто не зберігає у підвалі бензин чи солярку. На таке запитання, одна із дівчат найбільше викрикувала, що там окрім консервації нічого немає, натомість, виявилося, що відверто брехала.  На щастя, каністри не вибухнули, але це - на щастя.  Думайте шановні жителі своїми головами, що можна приховувати від рятувальників, а що ні, бо у них також є свої жінки та діти, які їх чекають живими, а не через вашу брехню покаліченими, або ще гірше. Я гадаю, що це слушне зауваження, і ображатися на ці слова - нічого.  

Наступного ранку, майже все місто взялося за його, так би мовити відбудову. У декого позривало рекламні щити, у когось пошкодило дах, вийшли з ладу  побутова техніка. Говорять, що найбільше завдало шкоди м’ясокомбінату, тому весь рятувальний персонал з ранку робив все, щоб не вибухнув, як нам пояснили, аміак.  В сільських місцевості, як повідомили один із працівників рятувальної служби, світла немає ще й досі. Велика кількість підприємців не знає, що робити із морозивом та м’ясними виробами, які без відповідної температури, стають прямими збитками через неочікувані форс-мажорні обставини.

Ірма Крат