На Гадяцькомуцвинтарі, заснованому
ще в 1875 році, росте багато дерев, які мають поважний вік. Достатньо
невеликого пориву вітру і гілка або і ціле дерево падає на землю,ламаючи пам’ятники та огорожі навколо них.
–Я самамісцева. У мене на кладовищі 17 могил, -
кажеЖанна Кочкіна. Надпам’ятниками дідуся і бабусістоїтьвелике сухе дерево. Якщо воно впаде, то поневічить не тільки ці
пам’ятники, а ще й багато навкруги. Щонайменше 10 пам’ятників ветеранам.Пам’ятники замовляли в Києві в 1989 році. Тоді вони
коштували 2,5 тисячі радянських рублів. Я ж їх зараз на свою пенсію вчительки
ніколи не зможу встановити. Зверталась до мера, та обіцяла, але нічого не
робить, агілка може впасти кожної
хвилини. Два роки томупостраждав
пам’ятник лікаря рентгенолога Ангеліни Вініченко, тородичам дали компенсацію 100 гривен.
Директор « Комунсервісу» Микола Ємець пояснює, що ті дерева, до яких можна
під’їхати вишкою вони спилюють. Мерія наймає так звану «локтеву вишку», за
допомогою якої прибирають старі непотрібні дерева. Але ж багато місць,кудивишка не може дістатися. Аза
технікою безпекиМикола Олексійович не
може послати своїх працівників на дерево пиляти гілки, особливо на ті, які вже
сухі. На такому місці розташовані і могили родичів Жанни Володимирівни. Єдиний
вихід, який бачить Микола Олексійович, це родині самій наймати спеціалістів,
якіспиляють це дерево. Лідія Дівицька,
яка є розпорядником цвинтаря підтримує Ємця. – Хоч я і працюю на кладовищі, у
мене те саме горе. Біля могили синавелике дерево, а під’їхати до нього ніяк. А щоб найняти кого, так не
менше 500 гривен треба викласти. І то ще чи хто захоче таку тонку роботу
робити. Адже в разі чого, запошкоджені пам’ятники прийдеться відшкодовувати.Тай люди інколи
себе по – чудному ведуть: ставлять дорогий пам’ятникв хащах. Не звертають увагу на те, що над або
поруч з пам’ятникомстарі дерева стоять.
Працівники «Комунсервісу» чистять кладовище там, де це можливо. Але питання з
великими деревами вирішити не можуть.