Звертаються знову до Вас працівники заводу ЗАТ «Гадячсир» з великим проханням допомогти нам, бо нас взагалі за людей не вважають, а дивляться на нас, і відносяться , як до рабів.

Майстри знущаються із нас, як самі забажають, хоч і працюємо ми до «сьомого поту». Є у нас є такий технолог для якого люди  «ніщо», якби їй дав палицю чи батіг, так вона б із великим задоволенням усіх нас била б з усієї дурі. Вона ні їсти, ні пити не просила б, а била б, і била б нас. Говоримо їй, : «…ми ж фізично не зможемо усе це якісно зробити»,-  а вона у відповідь - : «Хоч ви і поздихайте тут… Упадеш - падай!!!»

Також старший майстер, замість норми, які ледь виконують сім чоловік, «накидає» на п’ятьох чоловік, і не дай Бог йому перчити, то це буде щось страшне, не радий будеш, що і на світ Божий народився.

Ось так і терплять люди знущання своїх начальників та їх ближніх, які наче ті собачки, все вислуховують між робочими, а потім докладають не без своїх доповнень начальству. Начальство ковтнувши брехню, обов’язково прийме до нас свої міри.

Вже немає сили терпіти. Чому так безсовісно ведуть себе по відношенню до людей, і Бога не бояться? Куди дивиться вищестояще керівництво, чому не цікавиться життям своєї робочої сили із перших вуст?

Звиняйте прізвища свого не ставлю, бо звільнять.