Третій  місяць, як  призначено  в нашому місті  нового начальника Гадяцького відділу головного управління Міністерства Надзвичайних Ситуацій в Полтавській  області  майора Василя Васильовича Губського.

Представники такої професії завжди цікавлять читачів. Тож знайомтесь, на питання відповідає головний пожежник нашого району Василь Губський.

Василю Васильовичу, розкажіть коротко, як і де пройшло Ваше дитинство?

-         Я народився  в селі Веприк Гадяцького району, згодом родина переїхала в Гадяч. Закінчив Гадяцьку спеціалізовану школу № 3. В 16 – 17 років дуже любив подорожувати велосипедом. Об’їздив Київ, Туапсе,Чернівці, Одесу.  Їздив один, друзів батьки не пускали. Все життя дружив зі спортом, займався гірським і водним туризмом, силовими видами спорту.  Після армії навчався в Конотопському індустріально – педагогічному технікумі. Отримав спеціальність техніка – механіка, майстера виробничого навчання.  Служив в  десантних військах. За 25 місяців служби жодного разу не був у звільненні.  2-го серпня завжди приходжу до пам’ятника на зустріч  десантників.

А чому почали працювати пожежником?

- Товариш порадив. Про це жодного разу не пожалкував. З 1996 року працюю.  10 років пропрацював  інспектором держпожнагляду , потім три роки – начальником  пожежної частини по охороні Тимофіївського газоконденсатного родовища. Заочно закінчив Академію цивільного захисту України в місті  Харкові.

В місті говорять, що попереднього начальника звільнено після пожежі «Ситого дому», це правда?

- Ми з  Андрієм  Леонідовичем Туром  знайомі з 1999 року,  у нас  нормальні стосунки.  Я не маю права обговорювати накази  вищого керівництва. Мене так же само можуть перевести на іншу посаду.

Яке господарство Ви отримали ?

-         Три пожежні  автоцистерни, які знаходяться  в бойовому розрахунку, один аварійно - рятувальний автомобіль, легкова службова машина. Вся техніка  в робочому стані. Будівля потребує ремонту.

Яка  у Вас родина, чим займаєтесь у вільний час?

-         Одружений .  Маю  15 - річну доньку від першого шлюбу і двох маленьких донечок 2 років і 5 місяців від другого шлюбу. Їх звуть Анна,  Софія, Ольга. Я їх дуже люблю. Вони потребують моєї уваги,  я  ніколи з ними не заморююсь.  Інколи люблю порибалити на ставку, відпочити з друзями.

Ваше найбільше досягнення.

-         Повноцінна родина, діти.  Власне житло, в якому я проживаю зі своєю родиною.

Ваша найбільша невдача.

-         Невдачі не було. Були неприємні ситуації. Життя є життя.

В народі нарікають, що пожежні машини приїздять на  виклик напівпорожніми - поясніть це…

- Велика червона машина здається на вигляд дійсно великою. Та, насправді, вона вміщує  лише - 2,5 тонни води. Інше місце займає обладнання. Насос дає великий тиск і вода виливається зі швидкістю 40 літрів в секунду. Звісно, що її вистачає на 10 хвилин роботи. А потім потрібно їхати знову заправлятися. Через це у людей і виникає думка про те, що машина приїздила на пів порожня.

Як ви переживаєте,  коли бачите на пожежі загиблих?

-  Так само, як і будь-хто із колег.  Ми повинні виконувати цю роботу   як і хірурги,   повинні врятувати.  Наша задача – ліквідувати пожежу і  не допустити розповсюдження вогню. Ми професіонали. На нас не повинен впливати приголомшливий  стан людей. Звісно ми його враховуємо,  інколи люди бувають і у стані шоку і не зовсім тверезими, але ми повинні спочатку загасити пожежу, а вже потім заспокоювати людей .

В частині є психолог?

- З усіма працівниками частини обов’язково двічі на рік спілкується психолог  з Полтави. Це людина з головного управління, він закріплений за нашою частиною. Психолог проводить тестування, анкетування, вивчає психологічний стан в колективі і кожного працівника, вивчає стан взаємовідносин підлеглого і керівника.  Адже люди постійно знаходяться в стані очікування стресових ситуацій.

Ви їздите не тільки на пожежі, мабуть до вас звертаються і з інших приводів. От наприклад котів з дерев знімаєте і т.д.?

Ні, з котиками в Гадячі порядок. А ось замки на дверях частенько заважають. Викликають, щоб відкрили двері. Ось недавно довелося через вікно в квартиру залазити. Бабуся впала, двері соціальним службам потрібно було відкрити для того, щоб вони могли потрапити до неї. Вже кілька разів їздимо до бабусі, в неї заїдає дверний замок, а квартира на третьому поверсі.    

Василь Васильович запрошує  оглянути техніку. В пожежній частині стоїть ялинка. Заходимо до гаражу; вражає порядок.  Вся техніка напоготові, цистерни по вінця наповнені водою. Все це постійно знаходиться в режимі очікування  для порятунку людей від нещадного полум’я.

Інтерв’ю провела Наталя Бондар