Днями до нашої редакції завітала замучена своєю бідою жінка. Зайшовши до головного редактора «Свободи слова» стомленим голосом жінка промовила : «У мене вже немає сил. Ірмо Миколаївно, допоможіть мені. Мені сказали, що  тільки ви мені допоможете».  

За дві години нашої розмови, жителька села Рашівки Ольга Кавунова розповіла про те, що у неї є п’ятеро діток, але через те, що вона жила бідно, і немала власного житла та необхідних предметів домашнього побуту, чотири роки тому на прохання директора школи їй довелося відмовитися від дітей та віддати на повне опікунство до Розбишівського інтернату. Хочу також звернути читачів увагу на те, що жінка спиртних напоїв не вживала і не вживає, а на усіх дітей загалом отримувала лише 300 гривень. Щоб врятувати дітей від голоду на той час вона розуміла, що іншого виходу у неї немає. Старшому Олександру вже 19 років, Миколі 14 років, Галині 12 років, Леоніду 11 років і найменшій Наталці 8 років. – Можливо хтось думає, що я хочу отримувати допомогу на дітей, але я можу написати письмово, що вона мені не потрібна, мені потрібні діти – скрізь сльози доповнює Георгіївна.

Замучена чотирьохрічним сумом за найріднішим у світі, Ольга Георгіївна тяжко працювала, щоб придбати не для себе, а для дітей будинок, побутову техніку, палаци, і таке інше. На сьогодні, під її обробітком 72 сотки городу, з якого зібрала великий урожай і все це чекає на її діток.  Діти кожного разу дуже просяться додому, а мати дуже хоче і просить, щоб, і сільський голова, і начальник у справах сім’ї та молоді повірили у неї, зробили перевірку її господарства і повернули їй ту радість без якої не може нормально жити жодна матір.

Ірма Крат