Мій брат, Колісніченко Роман, був дуже доброзичливою, та чуйною людиною. Люблячим сином, братом, помічником в домі. Він працював та завжди сумлінно виконував свої обов’язки, ніколи не боявся тяжкої праці, за що і користувався  повагою колег по роботі. За своє коротке життя встиг нажити багато друзів. Не жаліючи себе, нікому не відмовляв у допомозі. Багато про що мріяв, планував зробити… Але встиг лише розпочати життя та залишити вічну  світлу пам’ять про себе, створивши в наших серцях ідеал сина, брата та вірного друга. На той час йому було лише 24 роки…Нещодавно з підлітка перетворившись на змужнілого красивого хлопця, якому здавалося, що життя тільки починається, що все ще попереду,  що майбутнє безмежне…Майбутнє, якого так і не буде… Дуже боляче писати про нього "він був”, в минулому часі, але зараз його вже немає. Його молоде недовге життя було обірвано в одну мить…

      Повертаючись з роботи до дому, (де на нього чекала мати, і якій він ніс шоколадку, щоб не сердилася, бо не телефонував їй цілий день), не дійшовши до будинку буквально декілька сотень  метрів, він трагічно загинув під колесами автомобіля. Дивно, але навіть годинник в будинку матері зупинився на цій годині.

      Ця трагічна подія сталася 10 лютого 2011р. близько 18.30 вечора в селі Красна Лука Гадяцького р-н. Полтавської обл. на автодорозі  Гадяч – Красна Лука – Сватки. Водій автомобіля Фольксваген Кадді  1.9D  держ. номер ВІ1540АІ Дудка П.В. рухаючись по цій дорозі з невідомою швидкістю, побачивши на дорозі людину, вирішив "пустити між колесами” свого автомобіля, навіть не спробувавши  загальмувати, або звернути в бік, щоб уникнути наїзду (мабуть, йому було дуже шкода свого автомобіля). Люди кажуть, що наїхавши на мого брата, Дудка П.В протягнув його під своїм автомобілем ще 9 метрів! І тільки тоді, від’їхавши ще на стільки ж, зупинив автомобіль дивуючись, чому, доросла людина, пройшла між колесами не так легко як він на це сподівався. Після чого  Дудка П.В відправив свого сина (який під час наїзду теж знаходився в автомобілі) до сусіднього будинку, щоб люди  викликали швидку допомогу, сам же тим часом телефонував своєму батькові та потрібним знайомим. Травми які отримав Роман, а це переломи майже всіх кісток, розриви всіх внутрішніх органів та численні крововиливи були не сумісні з життям, і він помер на місті від травматичного шоку. Швидкій допомозі залишилось тільки констатувати смерть. Батько Дудки П.В. (який працював головою колгоспу в с. Сватки, а на даний час,  кажуть, що начебто  працює  в земельному управлінні м. Гадяча), маючи великі гроші та зв’язки, приїхавши на місце ДТП, і не звертаючи навіть уваги на плачучих родичів загиблого, які стояли поруч, з впевненістю заспокоював свого сина: " не переживай, тобі нічого не буде ” . Так і сталося…

      Ми, рідні та друзі, перебуваючи в стані шоку, відмовляючись вірити в незворотність події та смерть близької  рідної людини, коли здавалося, що все це тільки жахливий сон, який скоро скінчиться. Але це була жорстока реальність, де оплакуючи Романа, готували похорон.

Ми тоді навіть подумати не могли що винного не буде покарано. Що тоді нам потрібно було слідкувати за всім, і як слідчим складалася схема ДТП, і за розтином в морзі, і за складанням  висновку судмедексперта, і за тим, що саме писав слідчий на місці події. А ми, плачучи, вірили в закон.

     Своєї вини у вбивстві мого брата , Дудка П.В. так і не визнав: "Не винен, бо взяв його між колесами ”, а те, що брат загинув, і  саме під колесами його автомобіля, це, виходить,  вина самого загиблого. У своїх поясненнях Дудка П.В писав,  що рухаючись зі швидкістю 60км/год. при роз’їзді з зустрічним автомобілем, який його засліпив, вчинив наїзд на людину, яка була в лежачому положенні. Саме на цих поясненнях слідчий Пошивайло С.Г. і  будував справу, в якій написав, що він встановив швидкість автомобіля, що складала 60км/год. А потім, на основі схеми ДТП, та цієї швидкості і робився  висновок спеціаліста-автотехніка (за дивних обставин, прізвище, якого теж  Дудка). На моє запитання слідчому: "Яким чином Вами було встановлено дану швидкість?”, Пошивайло С.Г  відповів: "Ну…зі слів водія. ”! І якщо був зустрічний автомобіль, чому Дудка П.В. розминаючись з ним,  їхав не по узбіччю дороги а посередині, де і вчинив наїзд. Цей вигаданий зустрічний автомобіль зіграв важливу роль у виправданні Дудки П.В., бо ж він його "засліпив”. Не маючи свідчень водія того автомобіля (напевно тому, що був лише вигадкою), у висновку слідчий чітко пише: "…при роз’їзді з зустрічним автомобілем, вчинив наїзд… ” І не доведено те, що загиблий знаходився в лежачому положенні. Слідчий  будував справу на  так званих " фактах " , які всіляко захищають інтереси водія, але нічим не обґрунтовані, і які в цій події роблять винним тільки мого загиблого брата Романа. Як зручно, коли на померлого та похованого, можна списати все: і сильну ступінь оп’яніння, з майже смертельною дозою алкоголю, і лежаче положення, і дії, які не відповідали вимогам  правил дорожнього руху, все те, що тільки його зробить  винним у своїй смерті. На наше прохання перевірити Дудку П.В. на зір (бо він носить окуляри з товстими лінзами, і всі знають, що дуже погано бачить), нам відмовили, мотивуючи тим, що якщо є права, така перевірка не доречна. Але ж ні для кого не секрет, яким чином, в нашій країні, деяким людям дістаються права. І було ще багато фактів і були свідки, які могли б спростувати свідчення  Дудки П.В , але не були взяті до уваги і до матеріалів справи слідчим. А навіщо, якщо справу потрібно закрити, при повному виправданні водія. А "розслідування”, яке було "проведено” вкрай поверхнево та далеко не  належним чином, будувалося на поясненнях водія, який є зацікавленою стороною, і говорив тільки те, що його виправдовуватиме. Слідчий, напевно, будучи морально, або фінансово залежною людиною, користуючись своєю службовою посадою, робить висновок, про невинність Дудки П.В, і двічі відмовляє нам у порушенні кримінальної справи, за відсутністю складу злочину.

     Закони, за якими за вкрадений мішок соломи відкривають кримінальну справу, і які можна досить легко обійти, і за вбивство людини уникнути покарання.

     Повністю виправданий і " ні в чому не винний ”  Дудка П.В., як нічого і не сталося, їздить на тому ж автомобілі, і будучи дійсним директором школи, продовжує  навчати дітей. Залишається тільки здогадуватися, чому він їх зможе навчити. Як правильно обходити закон? Як виживають сильніші? Яку роль в житті відіграють гроші та зв’язки? Як можна вбити людину, і залишитися ні в чому не винним?

    Пізніше, одні односельці будуть запитувати у вбитої горем матері: "Скільки ж він вам заплатив, що й досі не сидить?”, а інші пошепки говорити: "Та його й не посадять, бо ж в нього скрізь зв’язки”.

     А почорніла від горя, та змарнівши  від сліз мати, кожен день проходячи по тому місці, де нещодавно лежав, холодний як лід, в калюжі крові її син, йде на його могилу, тримаючи в собі жахливий душевний біль, який не можливо висловити словами. Біль, який не покидає ні на мить, біль який тяжко нестиме все своє життя.

     Сподіваємось, що винного в цій смерті, буде покарано по закону. Віримо, що  безкарно нічого не лишається, і все, що зробиш, вернеться з подвійною силою. І за все, так, чи інакше доведеться  відповісти, якщо не перед законом, то перед Богом, де вже ніяк не допоможуть ні гроші, ні зв’язки. Не дарма кажуть, що покарання за вбивство по закону на землі, це лише мізерна доля того покарання, яке чекає потім, і якого аж ніяк не вдасться уникнути.

     А нам залишається тільки тримати в серцях  вічну світлу пам’ять, яку залишив після себе мій покійний брат Роман.