Мабуть, десь рік потому до нашої редакції зверталися працівники Гадяцького
сир заводу, які скаржилися на трьохмісячну затримку заробітної плати. Це питання
було в оперативному режимі негайно підняте на сторінках нашого видання, після
чого заробітну плату відразу виплатили.
Два дні тому, знову зателефонували, але цього разу не працівники сир
заводу, а постачальники молочної продукції жителі села Теплого. Як вони
розповіли, Гадяцький сир завод постійно скуповує у них молоко. Спочатку
купували по 3 гривні за 1 літр, потім по 2,5 грн., за 1 літр, а тепер по 2
гривні пропонують за 1 літр, але й тих уявних. Майже кожному господареві
заборгували по 2-3 тисячі чесно зароблених гривень.
Скаржники неодноразово намагалися поговорити із директором сир заводу, але
на прохідній їм чемно пояснили, що директор із ними спілкуватися не буде, і щоб
усі свої скарги адресували до менеджера. Також порадили ні до кого не
скаржитися, і нікуди не звертатися, а чикати, і ще раз чекати…
Прислухавшись до їхньої поради - трішечки почекали, та коли пройшов Новий
рік і не було чим порадувати колядників, то знову задумалися, і одностайно
вирішили звернутися за допомогою до газети.
На запитання редактора Ірми Крат, «…чому не звернулися для початку до
голови Гадяцької адміністрації Володимира Беседи?», скаржники відповіли: «Нас
там не приймуть, буде те, що і на сир заводові». Звісно, почувши таку
відповідь, Ірма Миколаївна пояснила, що адміністрація це не приватна, а
державна структура, і їх там обов’язково вислухають, і можливо чимось
допоможуть, але люди наразі просити допомоги у влади категорично відмовились.
Після довготривалої розмови редакція вирішила поцікавитися скільки коштує 3
літри молока на місцевому базарі. Тож станом на 10 січня 2011 року три літри
свіжого молока коштує 18 гривень. Виникає відразу запитання, а чому, і
користуючись якою ціновою політикою, сир завод скуповує у селян молоко у тричі
дешеве? Вибачаємось, і навіть не купує, а ще й бере у борг! Також ми дізналися,
що сир завод заборгував не лише теплянам, а й багатьом жителям інших сіл.
Безумовно, прочитавши цю публікацію, керівництво сир заводу буде
незадоволеним на теплян і при нагоді чемно віддячить їм, але я б попросила не
робити цього, і поставити себе на їхнє місце. От давайте на якусь мит уявимо,
що діючого директора сир заводу звільнили із займаної посади, і він вирішив
зайнятися сільським господарством. Грошей у нього немає, бо усе віддав
дітям, на біржу брати не хочуть, бо не з
тієї партії, до пенсії ще років з десять, тому вирішив підти у банк і взяти на
першу корову гроші у кредит. Обійшов усі
банки, але у зв’язку із кризою господарю пояснили, що поки що не кредитують.
Зайшов у останній «Приват банк» де нібито дають по п’ять тисяч, а працівник
банку перед тим, як видати кредит запитала, у що хочете вкласти гроші, і чим
будете віддавати? Господар пояснив, що купить корову, вигодує і буде його
корова по 30 літрів давати у день молока і матиме він перший свій прибуток, а далі
заведе цілу міні-ферму заключить контракт із сир заводом і все піде, як по
маслу. Працівник банку вислухавши господаря, згадала про те, що люди постійно
скаржаться на сир завод тому й відмовила колишньому директорові у його проханні.
Директор у розпачі пішов додому і довго думав, що ж йому робити далі. Згадавши
про свого колегу по партії Анатолія Цимбала вирішив підти до нього і попросити
у нього в займи грошей, але Анатолій Григорович пояснив, що сам у такій же
ситуації, як і він, тому нічим зарадити не може. Знову колишній директор пішов
без настрою додому, та ледь дійшов до калитки, як згадав про діючого голову
адміністрації Володимира Беседу. Почесав
ще раз потилицю, і сказав сам собі: «Ну хто ж, як не він мене виручить, а якщо
не він, то вже й ніхто». Не відкладаючи на завтра швидко помчався до пана.
Зайшов до кабінету, розказав про свою біду та й попросив у борг грошей. Звісно,
пан Беседа добра душа – віддав чоловікові всю свою заробітну плату. Щасливий
новоспечений господар схопив гроші та й поїхав на давно придбану дачу до села. «І це ж добре, що у мене є дача» –
подумалося колишньому директорові, а то б довелося товаришу, ще й на будинок
розщедритися. Доки купив корову об’їздив три села, то дорого хотіли за худобу,
то мало молока дає, то на вигляд не подобалася. Відбувалося це все в кінці осені, а про те, що
корові потрібно сіно, якось не подумав, тому усі виручені гроші витрачав аж до
самої весни на придбання сіна. Весною корова привела теля. Щоб не було як і попереднього
року побіг до сільського голови домовлятися про виділення землі під сінокіс.
Сільський голова відповів, що вже давно все роздано, а в додачу ще й сказав, що добре пам’ятає, як за
час його керування сир завод ігнорував скарги сільської ради, щодо розрахунку із його
селянами за взяте у борг молоко. Довелося чоловікові вишуковувати трав’яні масиви за селом де його ніхто не
зачепить. Вставав у 6 годин ранку доки роса не спаде, щоб легше було косити і
так проводив заготівлю цілий сезон. В день кусали оводи, у вечері комарі всю
кров випивали. Дуже тяжко було. Дві копиці вкрали, одна затекла від дощу та
запріла, та шість на щастя вціліли. На осінь заключив із сир заводом контракт і
почав кожного божого дня здавати молоко. Пройшов місяць, другий, третій, вже як
то кажуть і не зручно перед головою
адміністрації, потрібно б було і розрахуватися, та вся затримка в сир заводові,
знову не платить грошей. На новий рік зайшли колядники, а в карманах пусто. 1
січня пішов до сусіда посівати та за одно позичив 700 гривень, бо вкрай потрібно
заплатити за газ, пообіцяв повернути 5
січня. Сусід вже п’ятий день пороги оббиває та вимагає гроші, а ні в чому не
винний господар лише жалібно знизує перед ним плечима та вимушено годує
обіцянками.
Прочитавши ось таку імпровізовану, вигадану історію, комусь стане смішно,
але не селянину, бо у реальному житті воно саме так і відбувається. Щоб
зрозуміти, як їм важко, потрібно пройти той шлях і виконати ту працю, яку
виконують безперестанку вони, це люди, які годують нас хлібом, молоком, якісним
м’ясом, і коли таких людей обманюють то воно дійсно болить, дуже сподіваємося,
що не лише нам
Вся
редакційна колегія газети «Свобода слова»
|
