Свобода Слова

Каталог статей
Форма входу

Категорії розділу
Основні статті
Чутки міста та району
Листи до редакції
Кримінал
Народжуваність
Пейджепінг

Міні-чат
200


Праздники сегодня

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, Відвідувач · RSS 20.10.2017, 12.44.00

Головна » Статті » Основні статті

Гадяцький ВАТ «Сирзавод» три місяці не віддає селянам гроші за молоко

Мабуть, десь рік потому до нашої редакції зверталися працівники Гадяцького сир заводу, які скаржилися на трьохмісячну затримку заробітної плати. Це питання було в оперативному режимі негайно підняте на сторінках нашого видання, після чого заробітну плату відразу виплатили.

Два дні тому, знову зателефонували, але цього разу не працівники сир заводу, а постачальники молочної продукції жителі села Теплого. Як вони розповіли, Гадяцький сир завод постійно скуповує у них молоко. Спочатку купували по 3 гривні за 1 літр, потім по 2,5 грн., за 1 літр, а тепер по 2 гривні пропонують за 1 літр, але й тих уявних. Майже кожному господареві заборгували по 2-3 тисячі чесно зароблених гривень.

Скаржники неодноразово намагалися поговорити із директором сир заводу, але на прохідній їм чемно пояснили, що директор із ними спілкуватися не буде, і щоб усі свої скарги адресували до менеджера. Також порадили ні до кого не скаржитися, і нікуди не звертатися, а чикати, і ще раз чекати…   

Прислухавшись до їхньої поради - трішечки почекали, та коли пройшов Новий рік і не було чим порадувати колядників, то знову задумалися, і одностайно вирішили звернутися за допомогою до газети.

На запитання редактора Ірми Крат, «…чому не звернулися для початку до голови Гадяцької адміністрації Володимира Беседи?», скаржники відповіли: «Нас там не приймуть, буде те, що і на сир заводові». Звісно, почувши таку відповідь, Ірма Миколаївна пояснила, що адміністрація це не приватна, а державна структура, і їх там обов’язково вислухають, і можливо чимось допоможуть, але люди наразі просити допомоги у влади категорично відмовились.

Після довготривалої розмови редакція вирішила поцікавитися скільки коштує 3 літри молока на місцевому базарі. Тож станом на 10 січня 2011 року три літри свіжого молока коштує 18 гривень. Виникає відразу запитання, а чому, і користуючись якою ціновою політикою, сир завод скуповує у селян молоко у тричі дешеве? Вибачаємось, і навіть не купує, а ще й бере у борг! Також ми дізналися, що сир завод заборгував не лише теплянам, а й багатьом  жителям інших сіл.

Безумовно, прочитавши цю публікацію, керівництво сир заводу буде незадоволеним на теплян і при нагоді чемно віддячить їм, але я б попросила не робити цього, і поставити себе на їхнє місце. От давайте на якусь мит уявимо, що діючого директора сир заводу звільнили із займаної посади, і він вирішив зайнятися сільським господарством. Грошей у нього немає, бо усе віддав дітям,  на біржу брати не хочуть, бо не з тієї партії, до пенсії ще років з десять, тому вирішив підти у банк і взяти на першу корову гроші у кредит.  Обійшов усі банки, але у зв’язку із кризою господарю пояснили, що поки що не кредитують. Зайшов у останній «Приват банк» де нібито дають по п’ять тисяч, а працівник банку перед тим, як видати кредит запитала, у що хочете вкласти гроші, і чим будете віддавати? Господар пояснив, що купить корову, вигодує і буде його корова по 30 літрів давати у день молока і матиме він перший свій прибуток, а далі заведе цілу міні-ферму заключить контракт із сир заводом і все піде, як по маслу. Працівник банку вислухавши господаря, згадала про те, що люди постійно скаржаться на сир завод тому й відмовила колишньому директорові у його проханні. Директор у розпачі пішов додому і довго думав, що ж йому робити далі. Згадавши про свого колегу по партії Анатолія Цимбала вирішив підти до нього і попросити у нього в займи грошей, але Анатолій Григорович пояснив, що сам у такій же ситуації, як і він, тому нічим зарадити не може. Знову колишній директор пішов без настрою додому, та ледь дійшов до калитки, як згадав про діючого голову адміністрації Володимира  Беседу. Почесав ще раз потилицю, і сказав сам собі: «Ну хто ж, як не він мене виручить, а якщо не він, то вже й ніхто». Не відкладаючи на завтра швидко помчався до пана. Зайшов до кабінету, розказав про свою біду та й попросив у борг грошей. Звісно, пан Беседа добра душа – віддав чоловікові всю свою заробітну плату. Щасливий новоспечений господар схопив гроші та й поїхав на давно придбану дачу до  села. «І це ж добре, що у мене є дача» – подумалося колишньому директорові, а то б довелося товаришу, ще й на будинок розщедритися. Доки купив корову об’їздив три села, то дорого хотіли за худобу, то мало молока дає, то на вигляд не подобалася.  Відбувалося це все в кінці осені, а про те, що корові потрібно сіно, якось не подумав, тому усі виручені гроші витрачав аж до самої весни на придбання сіна. Весною корова привела теля. Щоб не було як і попереднього року побіг до сільського голови домовлятися про виділення землі під сінокіс. Сільський голова відповів, що вже давно все роздано, а в  додачу ще й сказав, що добре пам’ятає, як за час його керування сир завод ігнорував  скарги сільської ради, щодо розрахунку із його селянами за взяте у борг молоко. Довелося чоловікові вишуковувати  трав’яні масиви за селом де його ніхто не зачепить. Вставав у 6 годин ранку доки роса не спаде, щоб легше було косити і так проводив заготівлю цілий сезон. В день кусали оводи, у вечері комарі всю кров випивали. Дуже тяжко було. Дві копиці вкрали, одна затекла від дощу та запріла, та шість на щастя вціліли. На осінь заключив із сир заводом контракт і почав кожного божого дня здавати молоко. Пройшов місяць, другий, третій, вже як то кажуть і не зручно перед  головою адміністрації, потрібно б було і розрахуватися, та вся затримка в сир заводові, знову не платить грошей. На новий рік зайшли колядники, а в карманах пусто. 1 січня пішов до сусіда посівати та за одно  позичив 700 гривень, бо вкрай потрібно заплатити за газ,  пообіцяв повернути 5 січня. Сусід вже п’ятий день пороги оббиває та вимагає гроші, а ні в чому не винний господар лише жалібно знизує перед ним плечима та вимушено годує обіцянками.   


Прочитавши ось таку імпровізовану, вигадану історію, комусь стане смішно, але не селянину, бо у реальному житті воно саме так і відбувається. Щоб зрозуміти, як їм важко, потрібно пройти той шлях і виконати ту працю, яку виконують безперестанку вони, це люди, які годують нас хлібом, молоком, якісним м’ясом, і коли таких людей обманюють то воно дійсно болить, дуже сподіваємося, що не лише нам

Вся редакційна колегія газети «Свобода слова»

Категорія: Основні статті | Додав: AdminoV (07.01.2011)
Переглядів: 2964 | Коментарі: 4
Всього коментарів: 4
1  
о цей Ваш ... СИР ЗАВОД... Was ist das: "ТЕПЛЯН"?

2  
І не віддасть, а якщо і відасть то лише завдяки розголосу про борги

3  
А це кому Віктор бажає "щасливого року" собі, чи що?

4  
ОТДАДУТ, КУДА ОНИ ДЕНУТЬСЯ

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]


Экспресс аудит  2010-2017 рік.