Днями, близько 14.00, до мене зателефонувала донецька
активіста Наталя Пірго, яка під стінами Донецької обласної прокуратури разом із
своїми однодумцями в кількості близько 160-ти чоловік вже другий місяць поспіль
вимагає зняти обласного прокурора за систематичне порушення, мало не по усім регулюючим
законам України. Дзвінок був не з
Донецьку, а з Шевченківського РОВД міста Києва. Як Пірго пояснила, вона
приїхала до столиці разом із своїми двома активістками Людмилою Різун та
Наталкою Шошурой, з ціллю вручити особисто Президенту України та Генеральному
Прокурору України листи, із вимогою переглянути кандидатуру прокурора Донецької
області, та замінити його на більш об’єктивнішого представника закону. Жінки
поводили себе досить стримано, в їхніх руках не було транспарантів, а з вуст не
пролунало жодного слова, щоб могло спровокувати до виклику міліції. Але, після
того, як Наталя Пірго повідомила Кокарева Костянтина, що працює у громадській
приймальні Президента, що бажає особисто в руки віддати представникам влади
свої листи, за п’ять хвилин під’їхала міліція,
та грубо «погрузивши» жіночок до «автозаку», відвезли до Шевченківського
райвідділу. Активісти спочатку страшенно
злякалися, дорогою почали згадувати, кого можна попередити про те, що із ними відбувається,
і згадали про журналістку Ірму Крат, з якою днями познайомилися на прийомі в
Генпрокуратурі. Телефоном вони повідомили, що із ними сталося. Журналістка
попросила жінок передати працівникові міліцію телефон, щоб з’ясувати обставини
затримання, та міліціонери відмовилися спілкуватися. На численні прохання представитися,
міліція також не реагувала. Прислухавшись до поради журналістки Пірго на мобільний телефон почала
фотографувати міліціонерів, що останніх дуже здивувало, і вони почали ховатися
від небажаної фотосесії. Ірма Крат оперативно та доволі швидко розповсюдила в
Інтернеті інформацію, із прохання до усіх журналістів - долучитися до справи.
Матеріалом відразу зацікавився всеукраїнський телеканал ТВІ зокрема журналістка
Настя Станко, відома журналістка Олена Білозерська, та головний редактор сайту
«Майдан» Наталя Зубар. 
Окрім цього,
головний редактор газети «Свобода слова» зателефонувала на гарячу телефонну
урядову лінію та зареєструвала порушення. Потім зв’язалася із Генеральною
Прокуратурою України, де їй сказали, «…і що ви від нас конкретно хочете?» -
журналістка довго пояснювала про те, що це грубе порушення закону, що міліцію
контролює прокуратура і т. д. та розмова
дійшла до того, що журналістка не витримавши
сказала : «Я тепер розумію тих людей, які забажали прямого діалогу із
владою. Вибачте, що потурбувала, мабуть помилилася номером.». відразу після
цієї розмови зателефонувала до Департаменту громадської безпеки при МВС,
де розповівши ту ж саму історію, слухачка сказала, щоб зверталися до прокуратури,
називати своє прізвище та звання відмовилася, пояснивши це ось так «.. я не
зобов’язана вам називати своє прізвище, ви телефонуєте не до мене, а в
департамент». Після цього, журналістка зателефонувала на телефон довіри до
цього ж департаменту, черговий Пономаренко пообіцяв розібратися по справі, та у
телефонному режимі проінформувати, чому були затримані три активістки.
| 
