Вдруге обирають селяни  Рашівки  сільським головою Володимира Омельченка. Цього року Володимир  Іванович  отримав 619  проти 138  голосів наступного кандидата. 

Зрозуміло, що за красиві очі  стільки людей не  проголосують за кандидатуру другий раз поспіль. Головне - це справи людини, її  ділові і людські  якості.  За перший термін головування Омельченка в селі побудували  дерев’яний місток по вулиці Садовій і бетонний -  по Гагарина, прибрали з центру руїни старого клубу, підготували і освятили місце під будівництво храмового комплексу,  поновили фасад Будинку культури, провели ямковий ремонт доріг села на 46 тисяч. В селі заасфальтовано 90% доріг, працює водогін.  В Рашівці діє дитячий садок «Зернятко»,  в якому є дві дитячі групи на 40  дітей. І їх кількість зростатиме, бо тільки за минулий рік в селі народилось 14 дітей. Отже, через шість років в школі буде перший клас, як і всі останні роки. І хоч школа в селі  заснована  ще в 1875 році і зараз в багатьох селах проблеми з учнями,  зараз в  Рашівській  школі навчається 125 дітей і в найближчі 10 років їх кількість не зменшиться. Районна  влада вважає своїм пріоритетним завданням побудувати нову школу в селі.

Велика робота ведеться в сільському Будинку Культури. Далеко за межами села знають народний драматичний театр,  акторами якого є діти і дорослі.  Кожного року на 9 травня представляє Гадячину в Полтаві народний духовий оркестр,  в складі якого понад 30 музикантів. З чого ж   починається   робочий день сільського голови? На це запитання Володимир Іванович  тільки всміхається. Адже такого поняття у  справжнього сільського голови немає, бо  є тільки робоча доба. Бо 1810 жителів сільської ради, серед яких Омельченко знає кожного, можуть звернутися за допомогою будь-якої хвилини. – Я привезла цемент, розвантажити мішки нікому. Тут сільський голова проїжджав, зупинився, допоміг.  Ось такий він у нас. Людина! Як його  вдруге не вибрати. За усім ідемо до нього. Ніколи не відмовить, - розповідає жінка на зупинці.

Коли якісь негаразди в родині теж викликають сільського голову. Хоч за селом закріплено  дільничного  міліціонера, але він аж  у Гадячі, та й 5 сіл йому потрібно без  особистого транспорту об’їхати. Тож сільський голова ближчий, свій і   як щось сталося, то біжать селяни до Володимира Івановича.

Омельченко  закінчив Полтавський  сільськогосподарський інститут, та Гадяцьке училище культури.  Мабуть тому він цікавий і дотепний   співрозмовник.

Найбільше запам’яталося те, що мабуть наводить  на роздуми кожного, хто заходить до кабінету, вислів, що прикріплений в кабінеті сільського голови:  Ніщо так не шкодить здоров’ю українця, як добробут і благополуччя сусіда». Володимир Іванович цікавиться історичною літературою, історією рідного села. А  ще він гарний господар.  З захопленням розповідає про надзвичайні породи курей породи брама і орпінгтон, які він вирощує на своєму подвір’ї.

 Великі плани  в сільського голови і при підтримці жителів села багато ще добрих  подій відбудеться в Рашівці.