Свобода Слова

Каталог статей
Форма входу

Категорії розділу
Основні статті
Чутки міста та району
Листи до редакції
Кримінал
Народжуваність
Пейджепінг

Міні-чат
200


Праздники сегодня

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, Відвідувач · RSS 29.03.2024, 07.47.10

Головна » Статті » Листи до редакції

Не ждіть рятунку ні від кого…

Шановні  пенсіонери – діти війни. Всі ви  прекрасно розумієте і бачите як наша влада «піклується» про нас- скільки  митарств і  зусиль необхідно прикласти нам, щоб вибити  у влади ті мізерні  кошти, які надає нам прийнятий у 2006 році   Закон  України «Про соціальний захист дітей війни».Однак, за  період введення цього закону в дію  і по сьогоднішній час влада придумала  багато «рогаток», щоб обмежити виплати, зменшити їх, відтягнути виплати. Для багатьох пенсіонерів ходіння по судах, переоформлення  документів, збирання всіляких довідок-це цілі муки ,  шкода  і так слабкому  нашому здоровю. Багато пенсіонерів обурюються таким відношенням до них і  доведені до відчаю звертаються до вищого керівництва  держави.

 У  Кременчуцькій газеті  «Інформаційний бюлетень» № 1(891) від  1 – 19 січня 2011 року був надрукований відкритий лист  пенсіонера, дитини війни В. Євдокимова з м. Кіровоград до Президента  України, в якому він обурюється діями нашої влади по виконанню  Закону  України «Про захист дітей війни».

      Я  хочу по цьому ж питанню на власному  досвіді  показати «піклування»   державних можновладців про нас – «дітей війни».

Я  з чоловіком самостійно, без допомоги будь – яких юристів і адвокатів ще в 2007 році  першими в Україні звернулися  до місцевого  Гадяцького районного суду Полтавської області з позовом до Міністерства  фінансів України про виплату нам , як дітям війни,  недоплаченої державної  соціальної  допомоги за  2007 рік  і виграли справу.  З тих пір і  до сьогоднішнього часу ми цих коштів  за 2007 рік ще не отримали , бо сьогоднішня влада  ніяк не  може  вирішити, хто  повинен  нам виплатити ці кошти за 2007 рік.

          З  того часу і по сьогоднішній  день вся адміністративно – бюрократична система держави – суди,  виконавчі органи, міністерства, Державне  казначейство, пенсійні фонди всіх рівнів були кинуті на те, щоб спочатку довести незаконність нарахування цієї допомоги, потім неможливість виплати  нібито  через відсутність коштів у бюджеті і нарешті  постійне   щорічне обрізання  цих коштів під приводом  несвоєчасності  подачі  позовних заяв.

       Попираючи всі закони наші  чинуші  на всіх рівнях владної системи,  які   самі отримують  десятками  і навіть сотнями тисяч заробітні плати, заставляють нас пенсіонерів – дітей  війни, які  своїм горбом  свого часу  голі, босі і голодні будували, вкрадений на сьогодні у народу фундамент матеріального благополуччя, піднімали з руїн  зруйноване війною народне господарство, примушують нас сьогодні принижуватись перед ними, вимолювати нещасні  копійки, щоб не здохнуть з голоду.

   Так от за ці  чотири роки  ми  пройшли сім  судових інстанцій -   тричі  нашу справу  розглядав  місцевий суд, один раз -  обласний апеляційний  адміністративний суд і тричі  Харківський апеляційний  адміністративний  суд, п’ять разів  нам повертали  виконавчі  листи- один раз відділ державної виконавчої  служби Гадяцького районного  управління юстиції, тричі – відділ державної виконавчої служби  Департаменту виконавчої  служби Міністерства юстиції України і один раз – відділ державної  виконавчої служби  Печерського  районного управління  юстиції  м. Києва. І  сьогодні наша справа про виплату  нам  недоплаченої державної соціальної допомоги за 2007 рік  знаходиться у Вищому Адміністративному  Суді  м. Києва.

   По-скільки  пенсіонер   Євдокимов  через   газету  « Інформаційний  бюлетень»  звертається  до Президента, я в свою чергу хочу розповісти, як наш Президент  реагував на наші звернення і як він дотримується  Закону України  «Про соціальний  захист  дітей  війни».  Тричі ми з чоловіком зверталися письмово до Президента,  Прем’єр – міністра і кожного разу чиновники з адміністрації Президента  та Кабінету Міністрів  відфутболювали  наші заяви до Міністерства юстиції,  ніяк не контролюючи їх хід розгляду згідно з Законом «Про звернення громадян», а лише писали в своїх відповідях – « про результати розгляду повідомте заявника» , навіть не турбуючись про те, чи буде  виконано це доручення. А Не важко уявити собі в масштабах країни  результативність такої відписки, штампованої, безконтрольної «допомоги»  людям і яка буде в подальшому їх реакція по відношенню до влади.

              А як же наш Президент   і влада  взагалі реагували  на  звернення мільйонів пенсіонерів – дітей війни  до судів України?

             На протязі  2007 – 2009 років згідно з Кодексом адміністративного судочинства України  (далі КАСУ)  від 06.07.2005 р.  ст..99 абзац 2 цього Закону встановлювала річний термін  для подачі заяв до суду.  Однак,  Законом України № 2453 – 1У  від 07.07.2010 р. , підписаного Президентом Януковичем  , Верховна Рада  своєю більшістю з партії регіонів  внесла зміни до КАСУ, згідно з якими дітям війни  обмежили строки позовної давності при подачі позовних заяв до суду лише до шести місяців, чим фактично кожному пенсіонеру не виплачують за кожні півроку., що  дає змогу згідно з цим Законом обкрадати кожного пенсіонера на  498 х 6 міс. х 20 % = 597 грн.

            Законом України № 1691 – У1  від 18 лютого 2010 р. всі судові справи про дітей війни  з адміністративного судочинства були передані до цивільного судочинства, що спонукало всі суди повертати справи пенсіонерам  і  подавати їх по другій формі. Враховуючи похилий вік пенсіонерів,  це майже на рік затягувало переоформлення документів, а значить і грошові витрати на переоформлення.  Крім того,  якщо раніше по КАСУ пенсіонерам  не потрібно було нічого платити крім держмита, то тепер  при оформленні  документів  по Цивільно процесуальному кодексу  (далі ЦПК)  кожен пенсіонер повинен  платити  37 грн . за інформаційно-технічне забезпечення . 

          Рішенням Конституційного Суду № 19 рп/2010  від 09.09.2010 р. Закон № 1691- У1 від 18 лютого 2010 р.  був визнаний неконституційним і Президент змушений був новим Законом № 2748 –У1 від 02 грудня 2010 р. відмінити Закон № 1691 –У1 від 18.02.2010 р. і справи про дітей війни знову стали розглядатись по КАСУ.  І знову всі справи стали повертати  для переоформлення  їх і розгляду по КАСУ, одночасно повертаючи  кожному з мільйонів пенсіонерів кошти в розмірі 37 грн., якими держава безоплатно користувалася весь цей час.  І все це завдяки депутатам і Президенту, які влаштували дітям війни  такий собі  пінг – понг.

         В даному разу влада використала Конституційний Суд, рішення якого є преюдиціальними  та оскарженню не підлягають як механізм для досягнення своїх цілей та інтересів. Бо тепер , щоб не пропустити строків подачі заяв до судів ,  Конституційний Суд повинен двічі на рік  - 01 січня та 01 липня  виносити рішення  по цьому питанню, а діти війни в свою чергу, щоб не пропустити строків подачі заяв, також повинні  01 січня та 01 липня щорічно подавати позовні заяви.

    Внаслідок  цієї  свідомо створеної  владою  вакханалії  в цивільних  та Апеляційних адміністративних судах України накопичувались і майже не розглядались мільйони справ дітей війни, чекаючи від парламенту зміну підсудності, що надавало підстави передавати справи з одного Апеляційного суду до іншого.            

    Отже, таке затягування, такий пінг – понг  завдали нашим пенсіонерам багато незручностей і тяганини.  А скільки  дітей війни  взагалі не дочекаються цієї доплати, враховуючи те, що згідно статистики в Україні  кожної хвилини помирає одна людина. Видно влада саме  на це і розраховує, влаштовуючи таку тяганину.

       З  прийняттям нових положень КАСУ, по вказівці влади і , напевно, ж по згоді з Президентом,  з 2010 р.  наша судова влада  стала застосовувати скорочене провадження, яке на протязі попередніх чотирьох років  при розгляді позовних заяв дітей війни, не застосовувалось.  Введення скороченого провадження не дає можливості оскаржувати рішення судів в апеляційній інстанції.  Крім того, діти війни  втратять можливість звертатись до вищого спеціалізованого суду України  з касаційною скаргою, а також до Європейського Суду з прав людини. Це є чергова хитрість депутатів, які знову ухвалюють положення, що є неконституційними, та обмежують людей у використанні всіх можливих засобів для захисту порушених прав.

        Це значить, що суд не вбачає необхідним багатьом освіченим пенсіонерам бути присутніми в судах і висловлювати усно чи письмово свої думки і аргументи відносно цих справ.  А аргументувати є що.

         Бо Окружний адміністративний суд м. Києва  своєю Постановою № 2/ 385  від 15. 06.2009 р.  ще у 2009 р. скасував Постанову  Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року в п.8 та п.15 цієї Постанови про те, що при розрахунку доплати дітям війни  20%  соціальної допомоги  застосовується прожитковий мінімум 498 грн. до сьогоднішнього часу, що  незаконно, так як з грудня 2010 р. згідно Закону України № 1646 – 1У від 20.10.2009 р. прожитковий мінімум становить 734 грн.  Отже, і тут кожному пенсіонеру на сьогодні  не доплачують щомісячно :  734 х 30  %  = 220.20  - 49.80 = 170 грн.40 коп. 

        Крім того, введення  сьогоднішньою владою  з 2010 р. в судову практику скороченого провадження  не потребує від пенсіонерів цифрових розрахунків і конкретних сум позову. Ця функція покладається на  Пенсійні фонди, які на сьогодні  продовжують обкрадати  дітей війни,  застосовуючи при розрахунку доплат дітям війни прожитковий мінімум 498 грн.

        Рівненський  окружний адміністративний суд  Рівненської області своєю Постановою № 2-а – 10085/08 / 1670  від 29 січня 2009 р. постановив, що  по-скільки  порушення щодо невиплати  щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни є постійно триваючим і неможливо визначити перебіг звернення до суду, строк позовної давності не застосовується  і Рішенням  від 29.01.2009 р. він  постановив  задовольнити позов повністю за період з 2006 по 2009 р включно.

         Згідно Закону України  «Про загальнообов’язкове  пенсійне страхування» ст..46 ч.2  передбачено, що надбавки на пенсії за минулий час , які не отримані з вини органу, що призначив  і виплачує пенсію , виплачуються  без обмеження будь – яким строком  із нарахуванням  компенсації втрати частини доходів.,

          Таким чином  , пенсіонерам - дітям  війни за час введення в дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з 01.01.2006 р. недоплатили :

                                                За 2006 р.   -  1290 грн.

                                                За  2007 р.  -    739 грн.

                                                За  2008 р.  -     666 грн. 

                                                За  2010 р.  -   1657 грн.

                        Всього  не  доплачено       -   4352,  грн.

Ось так  нова влада , продовжуючи  «традиції»  попередньої ,  «піклується» про нас, пенсіонерів – дітей війни.  Що ж стосується  виділення бюджетних коштів для виплати в 2010 році  недоплаченої державної  соціальної допомоги  дітям війни, то   при розгляді цього питання у Верховній Раді   22.12. 2010 року партія регіонів не проголосувала навіть про включення  цього питання до порядку денного і це питання  при повторному голосуванні не набрало  більшості і було відхилено.

     А  депутат  від  парламентської більшості  представник партії регіонів   Олійник  виступаючи  19.12. 2010 року на  5-му  каналі на передачі  «Майдан»  заявив відносно  виплати дітям війни  слідуюче: «… закладена  дурна  традиція – приймати соціальні законі, не підкріплені грошима» .  Дійсно, Закон для   дітей  війни не підкріплений грошима, зате мільйонери і  мільярдери    за    2010 рік   потроїли свої статки і вивезли лише за один 2010 рік в офшорні  зони  29 мільярдів доларів  або в перерахунку на гривні 232 мільярди  гривень.     

     І як  верх цинізму  сьогоднішньої влади по відношенню до  дітей війни,  українські ЗМІ навели приклад, коли один із чиновників, до якого  звернувся  пенсіонер – дитина війни, відповів йому: «…щоб ви скоріше подохли, діти війни».

      Оце такі дії  сьогоднішньої  президентської влади, його  пропрезидентської більшості в Верховній  Раді і  перебіжчиків – « тушок», за яких ми свого часу проголосували і самого Президента,  до нас – дітей війни.

     Однак, необхідно відмітити – награбованого влада ніколи не поверне, є лише один шлях добитися справедливості – шлях спротиву, але до цього нашому народу треба дозріти, а в історії є приклади, коли український народ виносив на вилах своїх гнобителів з їх маєтків і кабінетів.

     Сьогодні народу потрібен розум, але на мою думку, розум потрібен не тільки народові, але й владній олігархічній верхівці, бо коли у них жадоба наживи переважить здоровий глузд і розум,  то тоді , напевно,  не завадять і вила.      Шановні  пенсіонери!   Не забувайте про таке відношення  влади  до Вас,  коли  йдете на вибори.                

 

З повагою  до всіх  Вас                                       Світлана   Гейко.

 

  17 травня  2011 р.                                                                     м. Гадяч

Категорія: Листи до редакції | Додав: AdminoV (14.05.2011)
Переглядів: 2878
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]


Экспресс аудит  2010-2024 рік.