Навіть важко почати писати щось на дану тему. Та коли чуєш усю несправедливість, про те що відбувається, то сам собі кажеш - досить мовчати! Хотілось б розпочати розповідь про одну «високошановану» людину в місті та районі. Саме його голос уже багато років будить наших мешканців. Велика кількість трансформацій сталася з ним за життя. І від вмотивованого комуніста він з часом перетворився до заядлого соціаліста. Потім був період помаранчевого романтизму і біло-голубого фанатизму. Зараз ця людина є головним в структурі телерадіокомпанії «Гадяч». Це Василь Іванович Глухота. І тепер він віддячує владі за своє нещодавнє призначення.

Мова піде проте, як захисник дітей війни відкидає існування голодомору в Україні. Чому жодна бабця чи старенький дідусь не запитали в шановного товариша про що ж він блеїть зі своєї раді трубки. Адже логічно зрозуміємо, що діти війни є також і дітьми голодомору. Того страшного явища, що прокотився територією України і не просто зачепив, а потоптався і по нашому районі.

Для початку кілька витримок з пояснень щодо визначення що таке голод і голодомор. 

Голод — стан людини, у якому їй не вистачає їжі для здорового життя.

Голод пов'язаний з умовами життя людини. В сучасному світі, де людина отримує засоби існування від суспільства, голод — переважно суспільне явище і проблема.

Голод звичайно пояснюють нестачею джерел харчування. Інша теорія виникнення голоду стверджує, що він виникає тоді, коли одна суспільна група втрачає можливість обмінювати свою працю чи майно на їжу.

Голодомор 1932—1933 років — масовий штучний голод у 1932—1933 роках, що призвів до багатомільйонних людських втрат в сільській місцевості на території Української РСР (землі сучасної України за винятком семи західних областей,Криму і Південної Бессарабії) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української РСР на чолі зі Сталіним, розрахованих на придушення національно-визвольного руху і фізичне винищення українського селянства.

Загальна кількість людських втрат від Голодомору складає більше 10 мільйонів осіб.

Це офіційна інформація. Так от, щоб зрозуміти всю тяжкість ситуації, слід би було відправити відомого партпрацівника в такі села, як Лютенька, Соснівка, Вельбівка, Сари. Хай зайде в будь яку хатинку до старенької бабусі чи дідуся і запитає, що ж вони їла в 1932 році. Впевнений, що тоді вони не їли ковбаси та сала, не пила молока і не насолоджувалися запашним окрайцем хліба. Кожна старенька розповість про жахи. Про оладки з трави, про вариво з кори дерев, про масове поїдання собак, котів та мишей. Може тоді пробере прислужника влади до кісток і він задумається про що ж він белькоче. Не можна топтатися по людській свідомості. Це є табу. І не важливо яка влада зараз владарює.  Перш за все ти повинен бути людиною. А історій про знищення і страхи в нашому районі безліч. І ми знаємо про факти людоїдства, і про п’ять колосків і про намагання врятувати діток від голодної смерті і про масові самовбивства щоб не мучитися. Та тільки один Василь Іванович Глухота усього цього не чув і зрозуміло що не бачив. Кожний хто задумуючись переконує про те, що голодомору не було, повинно, бути не просто соромно, а надзвичайно огидно і противно. Противно лише за такі думки. І хай це буде пересторогою для усіх недобитків і перевертнів яких ще носить на собі наша багатостраждальна земля.  Особисто у мене під час голодомору вимерла ціла родина

Олександр Гавриленко