Днями до нашої редакції зателефонувала вчителька вечірньої школи Валентина
Петрівна Григорович. Вона розповіла, що проживає у гуртожитку Училища культури
з 2000 року, але такого безладу, як цього року, вона ще не бачила. По телефону
вона пояснила, що хтось із учнів, що проживає поверхом вище, на її випраний
одяг, що висів біля вікна, викинув кілограм творогу. Спочатку ми подумали, що
жінка скоріше за все перебільшує, та коли з’явилися на місце події, то
побачили, що творожної маси було навіть більше ніж вона розповіла. Його вага
була такою, що навіть зірвало із мотузки величезне махрове полотенце. До цього
вчителька терпіла всі їхні вчинки. Як вона розповідає, прати одяг по двічі на
день, вона уже звикла. Нове «покоління пепсі» могло без, будь-яких, проблем
висипати із вікна на її речі попіл разом із цигарками, кинути декілька
пакетиків чаю і тому подібне, і це було як, «за здрасті». Цього ж разу
Валентина Петрівна не витримала і пішла скаржитися до комендантки Зої
Григорівни. Пройшло два дні, ні вибачень, ні випраного рушника ніхто так і не
повернув. Довелося телефонувати у газету. Завітавши до неї, ми відразу пішли
шукати винних. Як з’ясувалося це зробили учні третього курсу Училища культури в
чому вони самі й зізналися. Доки
проводили журналістське розслідування, роздивилися, як живе сучасна молодь. Віт
того, що побачили, аж волосся на голові «дибки стало». Всюди безлад, дихати
нічим, повно порожніх пляшок, недокурків. Склалося враження, що побувала не в
гуртожитку, а на смітєзвалищі на якому чомусь живуть недоглянуті учні Училища
культури. Не хочу образити у цій статті пана Насменчука директора училища бо
дуже його поважаю як людину, та пропонує йому все ж таки винести догану
працівникам, які доглядають за його учнями.
